Диспетчерський зв'язок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Диспетчерський зв'язокдротяна (телефонна, рідше телеграфна) лінія, в деяких випадках радіозв'язок, яка використовується для зв'язку між об’єктами, охопленими системою диспетчеризації.[1]

Застосовується в промисловості, енергетиці, будівництві, на транспорті[1] для безперервного оперативного керівництва проведенням оперативних робіт. У багатьох випадках для диспетчерського зв'язку використовується апаратура виборчого (селекторного) телефонного зв'язку.

Історія

[ред. | ред. код]

Поняття оперативно-технологічного зв'язку взяло свій початок в залізничній галузі. Саме на ділянках доріг в межах відділень спочатку було необхідна наявність оперативного зв'язку з машиністом поїзда і диспетчерами вокзалів і станцій для здійснення регулювання руху поїздів і експлуатації технічних пристроїв залізничного транспорту. На сьогоднішній день оперативно-технологічний зв'язок застосовується і для забезпечення роботи персоналу і технічних пристроїв, а також для експлуатації та ремонту технічних споруд виробничих об'єктів, гірничорудної промисловості, місць видобутку нафти і газу, транспортних вузлів і спортивних комплексів.[джерело?]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б Диспетчерський зв'язок // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 82-83. — ISBN 978-966-7407-83-4.